Душан (Чарльз) Симич (1938). Американський поет. Серб, переїхав із батьками до США у 1949 році.


Гобелен

Від небес до землі він простягся.
На ньому дерева, міста, річки,
поросята і місяці. В одному кутку
сіється сніг на кавалерійські полки,
а в другому — жінки висаджують рис.

Ще можна бачити от що:
курча, що його несе лиска,
оголену пару у шлюбну ніч,
стовпчик диму,
лихооку жінку, яка плює у дійницю.

— А що за ним?
— Простір, купа порожнього простору.
— А хто це говорить?
— Чоловік, який спить під своїм капелюхом.
— А що буде, як він прокинеться?
— Піде до перукарні.
Там йому поголять бороду і волосся,
очі, вуха і ніс.
Щоб був як усі.



Кавуни

Овочевих яток
Зелені будди!
Ми смакуємо посмішки,
А випльовуєм зуби.



( Вундеркінд )

Напевно, sgt_pepper зацінить десь 8 разів ужите слово "афанасить"
"Поез", "переть" і "бачивать" - теж нехилі слова!

На П'ятихатках, де я зараз сиджу в батьків, деякі вулиці абсолютно логічно називаються на честь учених-фізиків - Курчатова, Вальтера: район утворено спеціально навколо інституту і фізико-технічного факультету універу; довгий
час місце навіть було секретним і не позначалося на картах міста.
От наші, з дозволу сказати, деміурги назв узяли й перейменували вулицю Ентузіастів на Синельникова...
Мешканці району нібито грудьми вступилися за назву іншої вулиці - Павліка Морозова.
Що їм такого хорошого зробив той Павлік? Якщо вже ностальгувати за радянськими часами, - так усе, що тоді було путнього, зробили або зеки, або ентузіасти. Тим більше у селищі фізиків, де бувало, наприклад, таке, що професори з НДІ за якісь символічні гроші читали лекції студентам фізтеху.

Тішить одне: перейменували ще 30 вересня , а третього дня я була на цій вулиці. Там висіли чепурненькі таблички зі старою назвою. Міняти? Нема ентузіастів!

Прочитала на етикетці теплих шкарпеток:

НАЧЁСОМ
размер такий-то
цатолленкизаяця шерстья

(у складі зазначено простіше: заячья шерсть - 85%)

Учора написала вірш, у якому фігурує чакавка - істота, якою на Полтавщині в мамине дитинство лякали малюків. Мешкала вона у тій частині городу, де не бажано було топтатися (ось іще одне слово, відсутнє в словниках).
Сьогодні спробувала пошукати її в інеті.
Наша полтавська чакавка, виявляється, згадана в єдиному місці - рефераті "МЕЖДУНАРОДНО-ПРАВОВЫЕ ПРОБЛЕМЫ РЕГУЛИРОВАНИЯ ГЕОПОЛИТИЧЕСКИХ ПРОЦЕССОВ В КАСПИЙСКОМ РЕГИОНЕ":

Распад СССР предопределил превращение центра Евразии в эпицентр множества дестабилизирующих процессов, волнами распространяющихся im миру. Обретение независимости государствами Центральной Ainu и Чакавка л.я, по мнению профессора С.Т.Гаццилова, спровоцировало волну схожих процессов практически во всех географических направлениях"

Очевидно, дефект сканування, а виглядає, як ідея для фантастичного твору. Держава Айну (айни, значить, котрі в Японії) - і могутня Чакавка спровокували якісь потужні геоплітичні процеси...

Польска тема триває...
Про Краків і Gданськ уже писала - слухайте про Вроцлав.

Вроцлав світлим по чорному

1
І відомо, що настане час
все вдягти, що маємо з собою,
щоб на плечі осідав запас,
коли вже накриє з головою:

нині-бо дихнуло від ріки
видихом північним, опівнічним -
і, замкнувши двері, де сумки,
усвідомлюй, як відкрита ніч нам.

Сон жоржини теплі покладе
на повіки завіконним свідкам,
коли тінь прибульця упаде
під ошатну дорогу підсвітку.

( І що було далі... )

Учора в обід гуляла лісом. Ну, ясна річ, пікніки на кожній більш-менш підхожій галявині, де-не-де дим... Раптом чую - луна розходиться: "І-і-горь! Ві-та-лік! Ау-у!". Чимось мене ці крики навіть порадували...  За хвилину жіночка, яка їх видавала, підійшла до мене й запитала, чи не бачила я сіру "волгу", якою поїхали її родичі. Мовляв, "їхня" галявина була зайнята, а телефон жіночка забула вдома й розгублено топталася серед лісу з відерцем помідорів.
І тут до мене дійшло, чому мені було так приємно чути це "ау!". У лісі цього роками вже НЕ РОБЛЯТЬ, бо ходять із телефонами...
До слова, дідівський метод спрацював. З лісу жіночка з відром вийшла уже не сама і ввечері.

в електронному часописі "Захід-Схід". Про каву, Королеву Мишей, мушлю на станції "Архітектора Бекетова" тощо.

Дві книжкові новинки цього року, які з різних причин не вдалося поки що презентувати, можна купити в Харкові у книгарні на просп. Гагаріна, 1. Яку ціну виставили, не знаю, але гадаю, що цілком доступну.

Люцина Хворост "ГаЛЮЦИНАції" - Стильна поезія з глибоким розумінням пристрастей. Любов до античних образів і екзистенційної філософії. Карти, дорогий алкоголь, танго і фатальні чоловіки. Вишукані, дещо геометричні ілюстрації Ольги Назарець із пісочними годинниками, музичними і просто ключами, смолоскипами та іншим декадансом. Докладно можна роздивитися отут, а трохи розчитати отут.

Ганна Яновська "Волохата книга" - вірші про подорожі, пригоди, міські легенди, митців і предків - не сподівайтеся, що всі 136 сторінок ви чули на фестивалях чи бачили в моєму ЖЖ :)! Матір Усіх Ключів, Королева Мишей та інші подібні сутності. "Жовтий путівник" (читаний і друкований різними уривками в різних місцях) повністю. The best із моїх перекладів англомовної поезії (Африка, Австралія, Нова Зеландія, Америка...). Мої ж таки ілюстрації з волохатими рибами тощо.

За турботу про прилаштування - велика подяка Люциній мамі.

У "Всесвіті" від часу публікації моїх перекладів новозеландської поезії (№5-6, 2006) цю країну вже кількаразово представляли, а тепер вийшла стаття про літературу Нової Зеландії, автор якої добрим словом достойних тамтешніх поетів згадує і мене як перекладача не забуває.

З Днем народження поета Влада Кльона klen_vlad  ! Удачі на різноманітних дорогах, світлої голови! До нових зустрічей, які певно, що не раз будуть.

У сутінках спостерігала трьох невеликих сов на ялині поблизу пам'ятника розщепленому атому. Вони високими голосами перегукувалися з четвертою і характерно поводили головою. На честь цієї події розвішую фрагмент витинанки про життя сов.

Ладу lada_hortych  із Днем народження! Ніколи не забуду найкраще й найстрашніше в Запоріжжі, зал слави Махна, блискавки над Дніпрогесом та багато чого ще... Хай життя приносить тобі великі й потужні хвилі, а куди вже пускати цю енергію - не сумніваюся, ти добре знаєш чи знайдеш. І, звичайно ж, від Романа вітання теж.

Звук у повітрі бузковім
Сіють кажан і цвіркун.
Можна додати слова,
Можна додати струн,

Можна що-небудь інше -
І наслухати, як
Із маракаса в тишу
Сиплеться чорний мак.

Зблиснуть і згаснуть вікна,
Сядуть на лампу думки.
Скрині побачиш віко
В білих слідах муки.

Виставиш свіжу стрілку
В зоряній мапі доріг,
Там, де космічна білка
Носить космічний горіх.

Нещодавно відкопала стару книжку з казками про тварин, укладену радше не для дітей, а для фольклористів. А там у передмові написано:
"Серед язичеських вірувань, що існували у пізніші часи, було, наприклад, таке: вагітна жінка мала подати ведмедеві шматок хліба. Якщо при цьому звір заричить, то ще віщувало, що молодиця народить дівчинку, а коли мовчатиме, то хлопчика (або навпаки)." [І. Березовський. Від упорядника / Казки про тварин. - Київ: Наукова думка, 1979. - С. 20]
Зацінивши сміливість наших предків, зобразила це, як уміла (фрагмент):

***

Любиш чорних круків; так давно не було війни.

І сидиш на осонні на теплім камінні стіни.

Унизу старовинний костьол припадає пилком

І завод ялинкових прикрас під липневим замком.

 

Коли зможеш, то спробуй цей простір в собі віддзеркаль.

Чорна пара кружляє в повітрі долонями ткаль,

Ронить пісню чітку, непідробну, та тільки вона,

Як важок від рибальської сіті, не держиться дна.

 

Відгукнутися? Марно. Не з того кували язик.

Непосрібленим горлом до хмари не вилетить крик,

А, мов пляшка порожня, покотиться валом туди,

Де належала глиця відтінку густої руди,

 

Де коріння, земля і повітря — пташиним вузлом,

Де ходила вода із заплетеним в косу руслом,

Де при мості рибальському припнуто на дві струни —

Не повіриш! — до серця твого два спокійні човни.

дихати наче пес
  коли кожен вдих то пізнання мінливості світу
дихати мов сурмач
        наче скляр
            з кожного видиху ліплячи
                   гарячу прозору форму
і
  нарешті
      знявшись на пагорб найвищий
         із двокрилих легенів
               пустити на волю
                    гордого хижого птаха

Я жива, здорова  і за всіма скучила. Крім того, благополучно відмазалася від ролі бандита в новорічній корпоративній самодіяльності (серед решти ролей, наприклад, такі: директор модельного агенства, учительница истории, учительница немецкого языка, учительница русского [sic!] языка и литературы, заморский принц, новый русский Ваня... Дед Мороз - психиатр).
При цьому чи не вперше в житті справді чекаю на чудеса в Новому році, чого й вам при нагоді бажаю до того, як почалися святкування.
Люди бігають по вулиці з ялинками й великими торбами, але особливого щастя в них на лиці не написано.
Рівно рік тому дорогою на роботу зранку я бачила рівно трьох щасливих людей:
1) бомж, який знайшов на смітнику штани й прикладав їх до себе: чи підійдуть?
2, 3) пара дуже п'яних юних безпритульних, які обнімалися біля французької булочної.
Долучимося?

Це приблизно натуральний розмір:

НОВЕЙШИЙ УЧЕБНИК ЛИНГВИСТИКИ [Oct. 27th, 2008|08:29 am]

АВТОМЕТАОПИСАНИЕ. У входа в парк Коломенское стоит совершенно озябшая старушка, протягивает руку в перчатке и бормочет под нос: «Подайте бабушке-попрошайке…»

ИКОНИЧНОСТЬ ЗНАКА. Одно время в Молдавии действовала – не знаю, действует ли сейчас – виноторговая фирма «Три молдавана». Адрес ее сайта выглядел так: http://www.md-md-md.md.

Далі у господарів - http://medvezhiy-ugol.livejournal.com/27109.html